Jump to content

Vasyl_Kyiv

Welcome!
  • Content Count

    1
  • Joined

  • Last visited

Posts posted by Vasyl_Kyiv

  1. ЦАВЕТ ТАНЕМ!

    Згоріли їхні селища, пропали їхні мули.

    Бредуть, бредуть вигнанці в дорогу неблизьку.

    Щоб мову свою рідну їх діти не забули,

    їм літери виводять вірменки на піску.

    А вітер, вітер, вітер!..

    Який колючий вітер!..

    Обвуглені обличчя січе, січе, січе!..

    Лиш виведеш те слово із тої вєязі літер,

    а слово ж без коріння, покотиться, втече.

    І десь в якійсь пустелі, зєїдять його верблюди.

    Забудуть його діти, і виростуть німі.

    Бредуть, бредуть вигнанці...

    бредуть бездомні люди....

    Ні даху ж, ні притулку, - буквар їм на умі!

    Згоріли їхні храми. Мужчини їхні вбиті.

    Втонули їхні дзвони у озері Севан.

    О, як їм далі жити? На тім кровопролитті

    не місяць в небі сходить - турецький ятаган.

    А вітер, вітер, вітер!..

    Як шарпає той вітер!..

    Куди їх ще, вигнанців, недоля заведе?

    Нема коли писати отих маленьких літер.

    Немає чим писати. Нема писати де.

    І тільки на привалі, в ті рідкісні хвилини,

    коли ще в свої тачки жінки не запряглись,

    ті буковки вірменські виводять, як стеблини,

    і слізьми поливають, і букви прийнялись.

    В пісках пустили корінь - а вітер, вітер, вітер!..

    Бредуть, бредуть вигнанці в дорогу неблизьку!..

    А скрізь по всій пустелі

    тоненькі стебла літер,

    як трави проростають в палаючім піску.

    Їх топчуть ситі коні, дзвенять чужі стремена.

    А букви прорастають в легенди і пісні.

    "Цавет танем!" - як кажуть, прощаючись, вірмени.

    Твій біль беру на себе. Печаль твоя в мені.

    (Ліна Костенко)

×
×
  • Create New...