ЦАВЕТ ТАНЕМ!
Згоріли їхні селища, пропали їхні мули.
Бредуть, бредуть вигнанці в дорогу неблизьку.
Щоб мову свою рідну їх діти не забули,
їм літери виводять вірменки на піску.
А вітер, вітер, вітер!..
Який колючий вітер!..
Обвуглені обличчя січе, січе, січе!..
Лиш виведеш те слово із тої вєязі літер,
а слово ж без коріння, покотиться, втече.
І десь в якійсь пустелі, зєїдять його верблюди.
Забудуть його діти, і виростуть німі.
Бредуть, бредуть вигнанці...
бредуть бездомні люди....
Ні даху ж, ні притулку, - буквар їм на умі!
Згоріли їхні
